ЯК ДОПОМОГТИ САМОМУ СОБІ ПОДОЛАТИ ПСИХОЛОГІЧНУ ТРАВМУ

Що таке «психологічна травма»?

Психологічна травма («психотравма») – це травма, що виникла в результаті дії на психіку людини особисто значущої інформації, інтенсивних або ж довготривалих гостроемоційних, стресових впливів.

Як її у себе діагностувати? (Якщо ви спостерігаєте у себе більше 2-х симптомів)

• У Вас порушений сон або сняться кошмари;
• Вас переслідують нав’язливі спогади;
• Ви втратили інтерес до життя;
• Вам нічого не хочеться робити (ні вдома, ні на роботі);
• Вам хочеться бути на самоті;
• Ви збуджені і роздратовані.

Що робити?

• Намагатися більше спілкуватися – з друзями, родичами, людьми, які Вас розуміють. Розповідайте про свої емоції та почуття, які переживаєте;
• Не відмовляйтесь від допомоги, навіть якщо Вам здається, що Вас не розуміють;
• Якщо Вам важко говорити, спробуйте записати на папері Свої думки та почуття;
• Займіться щоденними справами, фізичною працею – це допоможе Вам відволіктися;
• Намагайтесь дотримуватися звичного режиму дня – вчасно лягати спати і прокидатися, займатися повсякденними справами, ходити на роботу/навчання, зустрічатися з друзями, відвідувати різноманітні заходи.
• Якщо Вам не вдається заснути, займіться фізичними вправами, втома допоможе заснути;
• Уникайте вживання алкоголю та снодійних середників, паління цигарок – вони проблему не вирішать;
• Намагайтеся менше вживати каву, чай та інші напої, які збуджують нервову систему, харчуйтеся систематично та повноцінно.

ПСИХОЛОГІЧНА САМОДОПОМОГА НА НАЙБЛИЖЧИЙ ПЕРІОД

1. Вірте, що жах закінчиться. Він завжди закінчується. Найтемніша ніч – перед світанком.
2. Ви незалежите цілком і повністю від оточуючих подій. В кожного з нас є внутрішня автономія, на яку ми опираємося, як реагувати і що робити.Важливо це визнати. І з цього почнеться більш якісна саморегуляція і в дрібницях, і у важливихдіях.
3. Щоб морок не переміг, відслідковуйте, коли залипаєте в стані страху, ступору, апатії. Переключайте себе з соцмереж і відеопереглядів, “думок по колу” простими діями – фізичними, побутовими, прибиранням, готуванням їжі.
4. Робіть прості речі, які утримують стабільність дня – разом снідайте і вечеряйте, розмовляючи. Протягом дня телефонуйте один одному, просто, щоб почути голос один одного і запитати “Як Ти?”. Серйозний чи трагічнийпривід для цього не потрібен. Теплийдотик один до одного – ценайважливіше. Цеповертає до здоровихпроцесівреальності.
5. Допомогасобі. Продумайте три варіантирозгортанняподійсвогожиття, як Ви собіїхуявляєте.
6. Найгіршийваріант – в чомувін для Вас полягає?Що Ви тодіробитимете? Як себе будете рятувати? Відповідь на це – з позиції – “я – справлюсь…”.
7. Найблагополучнішийваріант? … Як вінвиглядаєувашомужитті? Якіновісили, резерви і векторируху Вам цедодає?ЯкбиВи вньоговірилибільше, щоб Ви по-новому робиливже зараз?
8. Середній “в’ялотекучий” варіантрозвиткуподій – щоцеозначаєсаме для Вас? Як Ви будете себе в ньому зберігати? В чому Ви будете себе зміцнювати і рухатися в житті до своїхцілей, навчаючись бути більшгнучкими?
9. Дайте відповідісобі на ціпитання, виходячизіздоровогоглузду, інтуїції і внутрішньоїмудрості, якінеможливо до кінцяперекрититривогою. Запишітьвідповідьналисточку на кожнепитання. І побачите, що “дим страху” руйнуєтьсянаявнимиваріантами.
10. Те, що не можете подолати в собі чи у зовнішніх подіях, осмислити і “вкласти в голову” – віддайте Богу, Життю, Любові, Справедливості – Вищій Добрій Силі, як Ви її називаєте.
11. Людський розум не може відразу і до кінця збагнути сенс величезних процесів. Це потребує багатьох місяців і років. Намагайтеся не рвати собі серце до кінця. Воно буде потрібне для зцілення любов'ю.
12. Про почуття. Всі почуття – і негативні теж – є природними. Давайте їм “витікати”, проговорюйте, виписуйте в переписках. Вивільняйтесь. Важкий і віддалений наслідок війни – це “замороження почуттів”. Це їх відсутність, яка нас робить замкнутими і не чутливими до почуттів любові і близькості, обміну душевним.

Прояв– дитина звертається про неприємну ситуацію, а ми їй – “почекай з цими дрібницями, не до цього” і так дуже часто. Зовнішня криза минає, а відкидання і нехтування – залишаються. Вони ще й від попередніх криз не минули. Ми маємо вчитися і горювати, і оживати, і вірити, і діяти.

13. Бережіть сім'ю і стосунки, не замикаючись один від одного. Зараз саме час менше критикувати, більше цінувати.

Окремо для жінок. Тих, які серед багатьох докорів своїм чоловікам, одним з останніх – закидали відсутністьчоловічості, “бо ти не на Майдані”. Жінка, яка не вміє цінувати чоловіка за менші досягнення, найімовірніше, не зуміє цього зробити й за більші подвиги. Перестаньте їх обзивати “офісним планктоном”. Так, чоловікам сьогодні бракує віри в себе і впевненості. Як і нам, жінкам здебільшого, – вміння їх поважати і визнавати.

Ми не маємо права виштовхувати чоловіків на “Майдани”; розпоряджатися їхнім вибором, бо їх життя і смерть належить не нам, а їм самим і Богу.

Зараз те, як діє жінка може бути або дуже цілющою силою, або руйнівною зброєю. Вибір за нами.

14. Допомога дітям. Мудро дозуйте те, що розповідаєте дітям про події, опираючись на їх вік, чутливість. Приховувати не треба, бо це не реально. Прямі сцени насильства – відсівайте. Слідкуйте за своїми думками і коментарями. Діти збирають інформацію не лише з прямих розмов з ними, а й з коментарів, “кинутих мимоволі”. Саме вони сіють страх, який залишається надовго. У що віритимуть Ваші діти, залежить від Вас. Майже в усьому. Про сьогоднішніподії – теж. Дужеважливівсіритуали – сніданку, обіду, вечері, домашніх розмов. Спокійного виконання ігрової діяльності / уроків. Майже як завжди. Це зберігає відчуття, що життя навколо не руйнується. Дітям, які тривожаться більше, прямо проговорюйте – “ти в безпеці”. Часто. Обнімайте і цілуйте значно більше, ніж раніше. І хваліть за будь-які дрібниці. Якомога більше теплих дотиків.
15. Попри все – дозволяйте собі відчувати радість кожного дня, кожен чудовий прояв дитини, кожен її успіх. Це – підтримка живого в житті і самого життя. Радість, вдячність, цінність і молитва – це те, що протистоїть мороку.
16. ЯкщоВи нароботі, то працюйте, як це для Вас можливо відповідно до реальних обставин. Бо хтось все таки має залишатися на місцях і бути частиною збереження впорядкованості і спокою.
17. Завжди є люди, які завдяки кризі можуть змобілізуватися і почати робити в житті те, на що не зважилися б вбільш спокійні часи. Вчіться у них. Не їхнім діям, а життєвій позиції, вірі, мисленню, стилю життя.
18. МРІЙТЕ!! “Хто знає, заради ЧОГО, витримає будь яке ЯК”. Щоб побудувати майбутнє власними руками, потрібно знати “ЩО САМЕ Я ХОЧУ”. І це не є питання до держави. Не треба зараз “мучити себе питаннями”, ЯК я це робитиму. Це питання наступного етапу. Мрійте дуже конкретно, так, щоб вимайже відчули мрію “на дотик” – своє здоров'я, енергію, роботу, яку Ви хочете, щасливих і успішних дітей – відповідно до Вашого етапу життя. На стан “не знаю, чого хочу” ми отримуємо “нічого”. БУДЬТЕ ДО СЕБЕ ЩЕДРИМИ У СВОЇХ МРІЯХ І РОЗВИВАЙТЕ ВІДЧУТТЯ ДОСТОЙНОСТІ І УСВІДОМЛЕННЯ ТОГО, ЩО ВИ ГІДНІ ЦЕ ПРИЙНЯТИ.
19. Щоденна тактика життя є легшою, якщоВи дійсно знаєте свою стратегію. Сумнів потрібен для уточнення деталей, а не для відмови від життєвого шляху.
20. Поверніться до себе і близьких обличчям і світ відповість взаємністю. 
    За нашою вірою нам дається.

Під впливом фільмів і програм, які прагнуть вразити й розважити будь-яким способом, ми отримуємо стійкий іму­нітет до цих висловів. Фактично, нам нерідко доводиться чути від школярів «триповерхові» ви­словлювання у шкільних коридорах, їдальнях та на дитячих майданчиках.

Чому ж діти використовують брутальні слова і лайку?

1.  Малят приваблює емоційність, із якою ці слова вимовляють дорослі.

Так звані нецензурні вислови рано чи пізно з'являються у лексиконі кожного. Щоправда, діти часто не розуміють, що ці слова означають.

Чому ж вони так охоче й точно повторюють негарні вирази? їх насамперед приваблює емоцій­ність, із якою ці слова вимовляють дорослі. Від лю­дини, котра лається, буквально пашить безмежною самовпевненістю, її жести виразні, навколо неї виникає певне хвилювання та напруження. Ви­мовлені таким чином слова почують усі, хто поряд. Згодом це стає засобом привертання уваги.

2.  Лайка вважається «ознакою дорослості».
Річ у тім, що вживання таких слів — один зі шляхів утвердження незалежності, порушення табу. Не дивно, що у суспільстві, де цінується до­росле життя та незалежність, вік тих, хто вживає лайливі слова й вульгаризми, знижується. До того ж, власні спостереження та виховні бесіди батьків наводять дитину на думку, що вміння вставити у свою мову міцне слівце є однією з ознак до­ рослості. Якщо батьки говорять, що вживати такі слова можна тільки дорослим, то, відповідно, ди­тина, прагнучи в усьому бути схожою на старших, свідомо вживатиме заборонені вислови у своєму мовленні.

Помітивши, що лайка шокує, діти починають використовувати нецензурні вислови, щоб ро­зізлити і подражнити.

3. Помста. На жаль, лихослів'я та вульга­ризми — це звички, які легко набути, та від яких буває важко позбутися. Фактично, загрозлива кількість людей використовує таку мову як ек­вівалент експресивних виразів, які небагато до­дають і не несуть жодного змістового наванта­ження. Ці вислови нібито додають перцю. Деякі люди використовують усім відомі односкладові вкрай нецензурні слова з тою ж самою метою, що й «ну» чи «ви знаєте».

Про що свідчить уживання брудних слів? Коли вони використовуються нечасто, то ви­ражають сильні емоції, для яких людина не зна­ходить коректних відповідників. Лайка та вуль­гаризми, як очікується, вражають і передають від­разу та презирство. Коли нецензурні слова ви­користовуються часто, складається враження, що особа, яка їх вживає, погрожує чи залякує. Щоправда, для надто великої кількості людей лайливі слова та вульгаризми втратили своє по­чаткове (первинне) значення і стали хіба що сим­волами, за допомогою яких виражають думки та почуття на будь-якому, навіть найпримітивнішому рівні.

Що  ж  робити?

1. Стежити за власною мовою. Для попере­дження раннього вживання дитиною лайки до­рослим необхідно дбати про культуру свого мов­лення. Багато дорослих, вихованих людей, коли перебувають у стані афекту, вимовляють уголос усе, що вони думають про власні розумові здіб­ності та про ту справу, якою займаються.

2.    Підліткам потрібно пояснити, що люди вжи­вають такі слова лише у крайньому випадку, коли від відчаю їм уже бракує сил і слів. Учитель може запропонувати класу використовувати замість не­цензурних слів назви динозаврів, квітів чи овочів

Поради батькам

Читати статтю повністю.